Content-Type: multipart/related; start=; boundary=----------zcO0AORBj0qrXwH7Bll6sh Content-Location: http://perodyachuk.ltd.ua/jokes.html Subject: =?utf-8?Q?"=D0=9F=D0=BE=D0=B7=D0=BE=D0=BB=D0=BE=D1=82=D0=B8=D0=BB=D0=B0=20=D0=BE=D1=81=D1=96=D0=BD=D1=8C=20=D0=BB=D0=B8=D1=81=D1=82=D1=8F=20=D0=BA=D0=BB=D0=B5=D0=BD=D0=B0...=20=D0=9E=D1=81=D0=BE=D0=B1=D0=B8=D1=81=D1=82=D0=B8=D0=B9=20=D1=81=D0=B0=D0=B9=D1=82=20=D0=BF=D0=BE=D0=B5=D1=82=D0=B0=20=D0=9F=D0=B5=D1=82=D1=80=D0=B0=20=D0=94=D1=8F=D1=87=D1=83=D0=BA=D0=B0?= MIME-Version: 1.0 ------------zcO0AORBj0qrXwH7Bll6sh Content-Disposition: inline; filename=jokes.html Content-Type: text/html; name=jokes.html Content-Id: Content-Location: http://perodyachuk.ltd.ua/jokes.html Content-Transfer-Encoding: 8bit






Гуморески



Жидівська смерть
Коза-дереза
Лабух
На дорозі
Як схуднути
Коломийка
Американізація
Віагра
Нотатник
Гуцул - газовик
Комп'ютер
Невдалі путани
Обшук ( самогонщики )
"Секенд хенд"
Туристка
Жадібна жінка
Раундат
Однорукий бандит (або лохотрон)
Як дурня женили
Обікрали
Самостріл
У поїзді
Закордонна подорож
Глисти
Образа
Гуцульсько – молдаванська коломийка
Як то бути зятем
Кролики
Не той
Пора
Собака
Мудрий Рабе
Туберкульозник
Про керівництво
Перестрахувався
Поради старого кравця
Меню
Скрипка й бас
Про ціни
Експеримент
Притча про землю
Образився
Так Вася?
Пожартували
Рідня




Жидівська смерть

    Перед смертю хтось з жидів,
    Як складає руки,
    То не має він терпіти передсмертні муки.
    Бо тих мук боїться жид,
    Гірше, аніж смерті,
    То хтось йому конче мусить
    Помогти умерти.
    До Івана в кочегарку,
    В районній лікарні
    Вломилисі двоє жидів,
    Пейсаті, капарні.
    Поздоймали капелюхи,
    Кинулисі в ноги,
    Фелегами замітати
    Зачєли пороги.
    Стали клянчити, благати,
    Гроші підсувати,
    І просити допомоги -
    Помирають тато.
    Іван зайшов до палати,
    Побачив старого.
    І відправив його вмить
    До їхнього бога.
    Кульчик з вуха,
    Челюсть з рота,
    Золоті перстені -
    Все в моменті опинилось
    В Івана в кишені.
    Не погербував і гроші,
    Що дали євреї.
    І пішов щасливий,
    Ніби виграв в лотереї.
    А ті зайшли до палати,
    Увиділи зразу,
    Що Йван тата обібрав,
    Відчули образу.
    І рішили відплатити
    Іванові негайно.
    Знов прибігли до котельні.
    Попросили файно.
    - Помирають, - кажуть, - брат.
    Не виніс удару.
    Залишає діток троє
    І молоду Сару.
    Чуєш, просим помогти,
    Допоможи брату,
    Лиш би він фист не мучив,
    Бо мусить вмирати.
    Іван згодивсі, а жиди,
    Знайшли серед своїх,
    Наймоцнішого з жидів,
    Завели в покої.
    Положили на бомбетль,
    Ніби той вмирає.
    Пішов Іван помагати,
    Бо нічо не знає.
    Проминула вже година,
    Проминула друга,
    Іван вийшов чисто мокрий,
    Нібито від плуга.
    Піт тече йому з чола,
    Як після парілки,
    Відразу сі присосав
    До водопоїлки.
    А як сі трохи віддихав,
    Зачєв говорити,
    І соромити жидів,
    І моцно сварити:
    - Не вмієте ви, жиди,
    Життєм дорожити,
    Цей небіжчик міг принаймі
    Ще сто рік прожити.

Коза дереза

Жили собі дід та баба
Господарку мали
А щоб було молоко,
То козу тримали.
Молоко коза давала
Жирне та смачне
І від всякої хвороби
дуже помічне.
І могли вони довіку
Так укупі жити,
Як не треба би козу
до цапа водити
от раз баба кличе діда
і дає троячку
відвести козу до цапа
задає задачку.
Повів старий, шкандибає,
Ні про що не дума,
А якраз біля корчми
Несе лиха кума.
Поручкались як сі мают
Старі добрі газди,
Один одному повідав
свої негаразди.
Що нема, де заробити,
Нема, що украсти,
а рогату відпустили
на моріжок пасти.
Покурили, пожурились
Про проблеми краю
" Ну що, Юрку, - каже кум, -
я троячку маю..."
" та й я маю, - дідо каже, -
але баба клята
наказала заплатити
жидові за цапа."
"а вона що буде знати, -
каже кум Микола, -
чи була коза у цапа?"
" Та бігме, ніколи!"
І пішли оту троячку
Куми пропивати
Як пропили, повів дідо
Кізоньку до хати.
На воротях стоїть баба
В червоних чоботах
І питає, чи сі вдала
цапові робота?
"Все в ажурі, - мовив дідо, -
Я кажу - конкретно.
Цап скакав аж штири рази -
Вже коза контетна..."
Завели козу до стайні,
А самі - до хати.
Попоїли, полюбились,
Полягали спати...
А коза перегоріла.
Так за цапом сохла,
Не діждалася до ранку
І у стайні здохла.
Зранку баба зняла бучу:
" Ти стара скотино,
пропив гроші і замучив
невинну тварину!
За це тебе покараю,
Будеш пам'ятати, -
Не пущу до себе в ліжко -
Меш на стриху спати..."
Отак й жили...
Якось вночі через тиждень
Баба грима в стелю
( примінила чи кочергу,
чи, може , куделю...)
Юрко злазить по драбині,
Заходить до хати,
Бо вже й сам за жінков скучив
І не може спати.
Сидить жінка - в очах сльози -
А в словах гроза:
"Ти, що хочеш, щоб я здохла,
як моя коза?"

Лабух

Із весілля йшов музика
Зранку у вівторок,
Мав у торбі дві плящини
Градусів під сорок.
На один день із роботи
Тільки відпустився,
А прогуляв цілих три,
Ніби сам женився.
Ще й замучила його
Совість тричі клята,
Що у своє оправдання
Має він сказати.
Для напарника припас
Добрий могорич,
Щоб не зиркав той іскоса,
Наче старий сич.
Бо як зиркне, на матушці
Піднімає волос,
Але це ще не біда -
Втратив лабух голос.
І не може пояснити,
Що із ним сі стало,
Бо сичить, немов той кіт,
Що вчепився в сало.
Добре, що продав йому
Дідо меду банку -
То й заговорив німий
У середу зранку...

На дорозі



Якщо їдеш в жигулях
Не задавиш й муху.
Бо буквально виконуєш
Всі правила руху.
А як в тебе чорний лексус
Або мазераті
То правила взагалі
Тобі всі до сраки.
Можеш навіть собі з рулем
Не давати раду.
І з розгону тичеш іншим
Підсрачника ззаду.
А міліція приїде
То що на це скажеш.
Певно ніц, бо від похмілля
І лика не в’яжеш.
Та не біда, бо для тебе
Немає закону.
Як ж гроші, то здолаєш
Любу перепону.

Як схуднути

Через що один хлоп тиє,
А другий худіє?
Хоч їсть таке саме тісто,
Мащене олієм.
І то тісто не сире,
Бо най бог боронить,
Тут ми маєм на увазі
Довгі макарони.
Над цим б'єсі загранична
Й наша медицина,
І даремно, бо тут зовсім
Простенька причина.
Твердять, що у всьому винні
Успадковані гени.
Їрунда! Вони би ліпше
Спитали у мене.
А я вгадав і не відкрив
Ніяких Америк -
Бо одні лигають вздовж,
Другі - навпоперек.

Коломийка

<Ой летіла чорна хмара 
Та й на Трофанівку,
І я колись в цьому селі
Гой, мав собі дівку.
Але тая дівчинонька
та й мене не хтіла,
бо був хлопець молоденький,
на бравсі до діла.
А до неї залицявся
Парубок носатий.
Він був моцний кавалер -
Вмів сі цілувати...

      

Американізація

Вже мали "старшого" ми брата,
Та не навчила нас біда,
Ані Колимські каземати,
Ні в тридцять третім лобода...
Навкруг "макдональдси" та чіпси,
"Мівіна", " снікерс", "секонд хенд".
Заполонила Україну
Америка в один момент.
Від переміни отакої
В очах темніє і дере...
І навіть нашу "мандибурку"
Американський жук жере.

      

Віагра

Десь вичитав старий дід, 
Що таке "Віагра" -
Де сі дів радикуліт,
Колики, подагра,
Вже йому під дев'яносто,
Смерть сі дивить в очі,
А йому то все до сраки,
Бо він баби хоче.
Баба каже: "Схаменися,
Бо сміються кури,
Та ти змолоду не був
Такої натури.
Ти ще вчора на толоці
Пас в куфайці гуси,
А нині сі гоноруєш,
підкручуєш вуса.
Як не кинеш кавалєрку,
То я тебе лишу.
Сама піду у дідорню,
Ще й хату відпишу."
Не послухався старий
Слів перестороги,
Так допався до жінок,
Що відкинув ноги.
Отаке-то з старим дідом
Зробила реклама.
Шляк би її ясний трафив,
Курва її мама.

      

Нотатник

Непоказний був із виду
Парубок Володя,
Та такого "донжуана"
Пошукати годі.
До дівок його тягнуло,
Як лиса в курятник.
Та мав хлопець дивну звичку -
Все писав в нотатник.
Занотовував буквально,
Де, коли, з котрою.
І робив це не для слави -
Заради спокою.
В один вечір, на початку
Лютого чи грудня,
А може то і не ввечір,
А може сполудня.
Завітала до Володі
У батькову хату
Одна жінка.
І привела донечку пузату.
"Добрий вечір, люди добрі!"
"Дай боже здоров'я!"
Оце до вас привела своє безголов'я
Ваш синок та моя доня
Ходили-дружили,
Та до того доходились,
Що дитя нажили.
От прийшли до вас у хату
З добрими словами -
Може їх обох поженим,
Та й будем сватами.
" Ну, що скажеш, милий зятю,
на такії речі?"
А парубок непоспішно
Собі злазить з печі,
Дістає з кишені штанів
М'ятого блокнота
І говорить, що то зовсім
Не його робота.
"Ми коли ся розійшли -
нехай люди скажуть -
а не вірите, то вам
записи покажу.
Пристарала дітвака,
Де, сама не знаєш,
А тепер у моїй хаті
Дурака шукаєш.
Отакого-то числа,
Такої-то днини,
Я вже з тобов не стрічався,
Ходив до Ірини.

      

Гуцул - газовик

Будували газопровід
В горах при дорозі.
На колінах коло труби
Зварник стояв в позі.
На голові шльом квадратний,
Довгі рукавиці.
Тінь похмільного синдрому
На небритій пиці.
Неподалік понад фосу
Гуцул пас марджину,
Постелив собі куфайку
Та й сів на купину.
Закурив із фільтром "Пріму",
Сидит, позирає,
Як то зварник коло труби
Файно сі ввихає.
То лігає попід неї,
То закине ногу,
А то стане на коліна,
Мов молиться богу.
Обнімає тоту руру,
Як свою коханку,
І блискає електродом
Від самого ранку.
Коло него вся бригада,
Видко, так навчена,
Догоджає та крутиться,
Як ярка кручена.
То подают електроди,
То підтягнуть дроти.
Котрий хлоп би не забаг
Такої роботи.
На усіх зелена форма,
Кашкети з дашками,
Назва фірми на спині
Жовтими буквами.
Підступив поближче вуйко,
Став сі придивлєти,
Як то треба тотов зварков
По трубі водити.
Ніхто йому не боронив
Най видит, як хоче,
Лишень зварник раз - по - раз
Повторював: "Очи".
Як всі смеркло погнав гуцул
Худобу додому.
Майстри теж сі гет забрали,
Бо відчули втому.
На другий день спозаранку,
Майстри вийшли в поле.
Гуцул їх чекає гейби
Штубак коло школи.
Очи му почервоніли,
Ніби в альбіноса,
З очей течуть сльози рясно
І капає з носа.
І з кожним сі привітав,
Спитав: "Єк сі спало?"
І з бесагів досягнув
Тогорічне сало,
Трилітровий слоїк шмаги,
Ще й вивару свого,
Дві цибулі, каламар,
Оригка квасного.
Розклав всьо то на куфайці,
Просит сі приймати,
А от за шо така честь
Не сміє сказати.
Ну, за третим каламарем
Язик розв'язавсі
І виповів вуйко всьо,
Шо раньше встидавсі.
Виплюнув окурок з рота,
Чвіркнув через зуби,
Смачно харкнув через плече
Вітер хустков губи,
Пустив з носа клуби диму,
Як старий чугайстер.
І сказав газовику:
"Ви є моцний майстер.
Тут учера по обіді
Ви варили труби,
Би с те були ми нагнали,
Або дали в зуби.
А то ніхто не перечив,
А я придивлєвсі,
І ціліську ніч не спав,
Мало не сказивсі.
Вже і ріпи прикладав,
І власного мусту,
Так мені в очех пекло,
Як блоху від дусту.
Вже невістка і грудьми
Циркала ми в очи,
Бо онук щос нам заслаб,
І сцати не хоче.
Дохтур каже, що у него
Вже ріжуться зуби,
А цє мусит сі доїти,
Бо молоко згубит.
То отак я побідив,
Бо не знав сараку,
Шо всім майстрам
Зирять в руки,
А вам хіба в сраку.

      

Комп'ютер

Чи то правда, я не знаю,
Чув з чужого писка,
Залетіла у Карпати
Літаюча миска.
Така кругла, як макітра,
Бо боках сі світит.
Не димит, ані гудит,
Лишінь робить вітер.
Ну а стрийко з небожем
Загін городили.
Сперепуду чуть в штани
Гет не наробили.
Бо такого дива в горах
Ще ніхто не видів.
Я сам якби то уздрів,
То б від страху знидів.
Звідти, з того полумиска
Випливла істота.
Вся в блищєчім убранні,
Ні носа, ні рота.
І убранні на ні так
Ладненько пристало,
Що гуцулам якось зразу
Обом млосно стало.
Проти сонця віграє
Всякого відтінку.
Придивились, а воно
Подібне на жінку.
Далі інопланетянка
Ніби щось сказала.
Хоч і не відкрила рота,
Та слова лунали.
"Я з планети Дюн Дюран.
Звусі гуманоїд,
Трохи ми сі поломив,
Мій гіпорболоїд."
Назвала свій код в вінтурі
І номер модему,
Розказала, яка в них
Панує система.
Там за всьо відповідає
Материнська плата.
Навіть діти в них сі роді
Без мами і тата.
Закидають у комп'ютер
Якісь компоненти.
І ніхто у них не платить
Жінкам аліменти.
Стрийко каже :
"Я біжу до сільської ради,
Нехай дзвонє до району,
Визивають владу.
А тебе одно лиш прошу,
Дивисі, заразо,
Бис до неї не чіпавсі,
Би чим не образив."
За годину стрий вернувсі,
І ади, що бачит,
Під копицев гуманоїд,
Як дитина плаче.
А небіж навкруг копиці
Бігає кругами.
Ніц не може пояснити,
Лиш трісе руками.
"Я її не ображав,
Можу сі божити,
Лиш в натурі показав,
Чим дітей робити.
Бо відмовити таке
Вже було не сила,
Я би був сі не згодив,
Та дуже просила.
А мара як сі вчепила
Двома мацаками,
То я дес через годину
Вернувся до тями.
Портяниці гет на мині
Пірвані на клапті,
І таке ми сі здає,
Шо я був в контакті.
Вона без комбінезона
Також лежит скраю.
Більше, стрийку, я, бігме,
Ніц не пам'ятаю.
А ця біда, ади гет,
Віплакала очи,
Дітородний мій комп'ютер
Собі взяти хоче."

      

Невдалі путани

Поїхали дві панянки
В Крим відпочивати.
На люди сі подивити,
Себе показати.
І були вони, ну скажем,
Родом з Коломиї.
Мали файні круті стегна,
Лебедині шиї.
Під сорочками звабливо
Випирали груди.
Ну, загалом обі файні
І здорові всюди.
На чужих чоловіків
Обі були падкі,
І про сором, або встид
Не мали ні гадки.
Повбиралисі на пляж
У міні-бікіні,
Для принади пов'язали
Бантик на коліні.
Спацерують по пісочку
Непоспішним кроком
І на хлопців загорілих
Все кидають оком.
А все більше на кавказців
З довгими носами,
І яке тоті хазяйство
Мають під трусами.
Бо говорі між жінками,
Що так повелосі,
Пана видно по халяві,
А хлопа по носі.
Котрий має довгий ніс
Й волосаті груди,
Такий в нього макогін,
Як півруки буде.
Кавалєри до цих путан
Липли, як до меду,
Обслуговували їх
Ззаду і спереду.
Приносили чукуляду
І шампанські вина.
Все чого лиш забагала
Краща половина.
У любощах і забавах
Проминуло літо.
Вже на пляжі студено,
Не мож сі погріти.
Спакували чумайдани,
Визвали таксі,
Та й присіли на доріжку,
Бо так роблі всі.
І ввиділи через шибу
Чудацьку істоту,
Присилена курманом
Була коло плоту.
Морда, ніби у телєти,
Як у зайці вуха.
І таке воно уперте,
Ніц газду не слуха.
З-поміж ніг оця худоба,
Здохла би зараза,
Віставила гейби шляуф
До противогаза.
Ще й зарула, ніби огір,
Що кобили хоче.
В наших дам на лоб полізли
Від подиву очи.
Отаким би інструментом
Раз сі попіграти.
І небанно би на старість
Було б умирати.
Чуть до сваркі не дійшли,
Ледь сі не побили:
"Не туда з тобов ми, любко,
хлопам сі дивили!
Дурні були, то й слухали
Людської поради,
Як нема свого розуму,
То хто ті нарадит.
І то треба було бути
Такими лохами,
Дивитисі за носами,
А не за вухами."

      

Обшук

Зранку Штефан гнав горівку,
Мав таку потребу -
Другий син родився в хаті,
То ж гіркого треба.
Жінка бавила дитину,
Би була здорова.
Старший син писав чорнилом
За столом письмове.
Хтос загримав у вікно,
Спудив всю родину,
Бо нікого не чекали
У таку годину.
- Яка біда в такий чєс
Носит чоловіка?
Штефко зиркнув у вікно -
Там кумова пика.
Кум сказав, аби він був
До того готовий,
Що з обшуком завітає
До них участковий.
Як тут бути, що робити?
В хаті жінка, діти.
А як найдут самогон,
То будут судити.
На ходу зметикував,
Як себе повести,
Щоб і вивар зберегти,
І кари не нести.
Посадив на бочку жінку,
Ще й прикрив спідницев,
А рурками вперезавсі
Й сунув портяницю.
Бутлю з теплим перваком
Заховав в колиску.
І зробив байдужу міну
На небритім писку.
Не пробили ще й на шесту
Кремлівські куранти,
Як до хати вже несе
Чорт міліціянта.
Газда ніби й не зауважив,
Шо хтось ввійшов в хату,
Зачєв валянок старий
Гейбито латати.
Участковий через поріг
В ніс вдарила пара,
З самогонщиками цими
Бігме ціла кара.
В хаті руло самогонков,
Віддавало брагов,
Міліціянт облизавсі
І зачєв з повагов.

Пред'явив на обшук ордер
Під круглов печєтков,
Обіцєв, шо оштрафує
Лишень для почєтку.
За столом сидів школяр
Та робив уроки.
І треба йому було
Такої мороки.
Участковий зрозумів,
Як йому тут бути.
Інформацію правдиву
Захотів добути.
Грізно підступив до столу,
Зачєв сі питати.
Ще й пригрозив,
Що за брехню,
Може покарати.
- Чи варив горівку тато?
- Де апаратура?
Зацікавилася вами
Вже прокуратура.
А ти хлопче піонер
І то мусиш знати,
Що піонер лишень правду
Має вповідати.
Піонер віддав салют,
За столом став струнко.
- Тато варить самогон
Для всього кєрунку.
Бо хрестини завтра в нас,
То усі зійдутьсі,
Будут пити самогон,
Поки не уп'ютьсі.
То, у чому сі варило,
В мами під спідницев.
А рурковий апарат
В тата в портяницях,
А що вийшло, у колисці,
Прошу подивітьсі,
От вам чесне піонерське,
Так, шо не журіться.
Участковий лишень злупав
П'єними очима
І незчувсі, як гримнули
Двері за плечима.
Засмальцованов шмаркачков
Витер піт з фуражки.
Під кітелем поповзли
Студені мурашки.
- Ну, як навіть бахурчєк
Таке вповідає,
То даремно він в цій хаті
Самогон шукає.

      

"Секенд хенд"

Демократія в країні,
Прозорі кордони.
Купи паспорт, їдь, де хочеш,
Ніхто не боронит!
Не питають, чи хтось пише
Тобі з-за границі.
Маєш паспорт, маєш візу,
Решта до гузиці.
За граничний рай нас манить,
Як Бровка сосіска.
Слава богу, що розпалась
" Родина Совітська".
Їдуть наші бізнесмени
Туди за товаром.
Щось скуповують за безцінь,
Решта крадуть даром.
Відпитують на сміттищах
Усякий непотріб,
Тай хапають все те оптом,
Тут збувають вроздріб.
Везуть старі конвектери,
Спуцовані шини,
Холодильники, котли,
Списані машини.
Де сі дивит, питаєте,
Рідненька таможня?
Та крізь пальці, бо на цьому
Заробити можна.
Правда, вони за це можуть
На пару рік сісти.
Та що зробиш, як сі хоче
Добре пити - їсти.
Там сі збути того дранті,
То великий клопіт.
А у нас то всьо купуют,
Бо на то є пропит.
Воно довго не послужит,
Знаємо зарані.
Та вже гірше, як купуєш,
Носити катрані.
І не бридко то вбирати,
Як не знаєш, з кого,
Може, воно із слабого,
Може, з умерлого.
Може, віспу мав слабий,
А , може, коросту.
А нам аби по фасону,
Аби лиш по росту.
Секенд хендом називають
Такі магазини.
Але я їх обминаю
З одної причини.
Звідки слово то взялося,
Мені все одно,
Бо для мене воно значить
Непотріб - лайно.
І невже ми такі бідні,
Та такі сараки,
Що вже труси доношуєм
Із чужої сраки.

      

Туристка

Усі знають, що туристи
Народ непрактичний -
Ми для них відкрили в нас
Бізнес туристичний.
До Косова, у Шешори
Курсують машини.
Так туристів всяких возять,
Аж пукають шини.
Як на мене, то на що
Є там сі дивити?
А вони за все готові
Доляри платити.
Навіть рускі президенти
Були в нашій Гуті.
Першим Єльцин приїздив,
А за ним і Путін.
А одна російська пані
З туристичнов візов
Здивувала не одного
Жіночим капризом.
Накупила сувенірів
З кожного повіту,
На кінець сі напросила
На прийом до війта.
"Я б хотела побивать
в местах необжитих"
і махає долярами,
хоче заплатити.
Від грошей, хто сі відмовит,
Війт також людина,
Але вгадай, що забагла,
Така челядина.
Тож війт кличе урядника,
Наказує грізно:
" Аби -с збувся цеї мари,
поки ще не пізно"
той повів її у дебрі,
поза полонини,
може там сі дес заблудит,
чи від звіра згине.
Лиш лєрва не пропала
Помижес плаями,
Здибаласі з молодими
Двома косарями.
Чемненько сі привітала,
Дорогу спитала,
Сіла собі під копицу,
Ще й ноги розклала.
Трохи сі розговорила,
Стала загравати.
Поскидала з себе шматі,
Гейби хтіла спати.
Зголосилась пригостити
Хлопців оковитов,
Витягнула півлітрівку,
Навіть непочєту.
Постелила на траву
Гуцульську верітку,
Навалила випивону,
Наклала наїдку.
" Я то в общем ну везде
у вас побивала,
только с двумя гуцулами
ни разу не впала
заплачу любые .деньги
за вашу услугу,
за последствия не бойтесь -
без претензий буду.
Чтобы не было проблем,
И детей тем боле,
Я вам по презервативу
Купила обоим."
Що хлопи робити мали
Таки дали згоду,
Бо такої ще курвеги
Не здибали зроду.
Випили ще по келішку
Собі до охоти,
Постелили кептарі -
Гайда до роботи.
Поскидали портяниці,
Натягнули гуму.
Так москальку відіграли
З п'яного розуму.
Та як курка обтріслася
Пітягла панчохи,
Із гірського потічка
Підмиласі трохи.
І пішла собі униз
На свою турбазу,
А легіні узялись
За коси відразу.
Бо таке життя в Карпатах,
Мусиш гарувати,
Аби якось ту маржину
Перезимувати.
сонце хилить до обіду,
вже пора щос їсти,
а косарі косять далі,
не сміють присісти.
Лиш один не стерпів,
В покіс косу кинув:
" Та щоб я через ту лерву,
та від прірви згинув!
Хай вагітніє та пані,
Чи має дитину,
Я негоден вже терпіти,
Я цу гуму скину!"
"І я скину, - каже другий, -
вже немає мочи,
очі ми попідпухали,
так сі сцєти хоче".

      

Жадібна жінка

У петрівку, в саму спеку 
Гриць дрімав в затінку.
Марив добрим кухлем пива,
В думках лаяв жінку:
"Така мерза скупа стала
і така захланна,
вже, мабуть, його недоля
така безталанна.
Добрі газди в таку пору
В корчмі сидять чинно
Смокчуть раків, та пивцем
Бавляться невинно.
А щоб він куда пішов
То борони Боже
В чистій воді цілий рік
Вмитися не зможе.
От візьми хоч Василє,
Доброго дружбана.
В него жінка така добра,
Хоть тулєй до рани."
А тут чує ніби крізь сон
Хтось його гукає
То Василь на згадку легкий
За плотом чекає.
"Шо сі париш під копицев?
Підморгув ігриво,-
А до корчми завезли
Жигулівське пиво.
Та я б пішов залюбки,
Лиш маю мороку.
Жінка вдома... Без дозволу
Не ступлю ні кроку."
"Ну ти йдеш ачи не йдеш,
Не буду чекати.
От взяв собі дурну моду
Ще й жінку питати"
А дружина його в крик:
"Ти куда зібрався?
Вже з тим лєстим пияком
Знов скомпанувавсі"
Он мерзенна, знов нікуди
не пустить від хати
а в корчму завезли пиво
треба щось брехати.
"Тихо жінко, не кричи,
не піду нікуди,
але потім тобі самі,
бігме, банно буде.
Ти сі ніц не розумієш
В технічнім прогресі,
То сі лишиш при своїм
Куцім інтересі
Тут в село коваль приїхав,
Ліцензію має.
Він достоїнство мужське
Хлопам натягає
Навіть тому, що вже зовсім
В себе втратив віру
Віправлєє до любого
Нужного розміру"
В жінки очі загорілись
Вона сі питає:
"Кілько той сеанс коштує?"
Й гроші простягає.
Грицько схопив в кулак гроші,
Аж від щастя свиснув,
І бігом до перелазу
Лиш п'єтами блиснув.
А кохана навздогін:
"Вернисі два кроки
та вібачєй що тобі завдаю мороки,
попроси отого майстра
як ме натягати,
аби трохи підогнув
та й вертай до хати"

Із з корчми Василь вертавсі
добре напідпитку
за перелаз зачіпивсі,
носом зорав грєдку.
Що сказати жінці має,
ой рятуйте люди,
вона зараз же роботу
провіряти буде!
Так шкода себе йму стало
аж потекли сльози,
зараз будуть від дружини
і громи, і грози.
Нерішуче ввійшов в хату,
жінка як уздріла,
що він плаче, во відразу
на чєс заніміла.
А він їй із болем в серці:
"Видиш шо сі стало
То ти винна, бо тобі,
Завше всього мало.
Всьо пропало: і ті гроші,
Що ти мені дала,
Вже не матимеш і того,
Що дотепер мала.
Так віправив майстер файно,
Вже могло би бути,
Але тобі сі забагло
Ще трохи загнути..
І чи то так мало статись,
Чи коваль змиливсі
Але прибор на загненім
Взєв і відломивсі...
Хоч не хоч, а тепер мусиш,
Тим, що є сі грати
Майстер сказав, що нема що
Більше натєгати."

      

Раундат

В одне село
З виставою
Якраз на Покрову
Із області завітав
Театр ляльковий.
Приставлені відбулося
В селі з беніфісом!
Позбирали ляльки гості,
Пішли за куліси.
А те село сі славило
Як дуже гостинне
Тож пустити
Митців ні з чим
Не було повинне!
Тому один
Із найкрщих
Сільських активістів
Запросив артистів в хату
Попити, поїсти...
Стіл накритий
Був так щедро -
Гості дивувались.
Тому пили, заїдали
І ніц не встиладись.
Газда, будучи під хмелем,
Стіл окинув оком.
Мабуть, ця йому гостина
Таки вийде боком.
Із закусок залишилась
Лиш голубців пара.
І як на гріх спорожніла
Вся спиртова тара.
Можна було би побігти
В бар до Шабатури,
Але скорше подзвонив
до кума Артура.
"Ти щос маєш із горівок.
П'ємо за виставу.
Не лишилося горівки,
Хоч бери пий каву.
"Маю білу, кольорову,
припас на Покрову.
Тобі яку? Пвлітрову
Чи зразу літрову?"
"То давай перцовки літру
гостям ще потрошку.
Треба їхати в Франківськ,
Ну тобто додому"
Та півлітра розлилася
Враз по стограмівках.
Чом не випити, як є
Ще свіжа горівка?
За мистецтво і за дружбу
Випили активно.
І відразу в писках стало
Млосно і противно.
Але треба тут сказати,
Бо ріду не буде,
Ви не пийте, шо попало,
Будьте мудрі, люди.
В ті літрівці тріло було,
Що газдині мала
Для теплиці від бурінів,
І в шафі тримала.
Той раундат для бадилі
Є леста зараза.
Повсихают за годину
І згинут відразу.
Кажут, що у різні боки
Дві летіли скорі.
Я бігме того не видів,
Та люди говорі.
Одна у районний центр
Маршрута тримала,
Друга із шаленим воєм
Йшла до Станіслава.
Слава Богу, все сі добре
Для митців скінчилось.
Так їм все прополоскали,
Що і в сні не снилось.
А до газди до лікарні,
Як все сі владнало,
Із гостинцями в палату
Жінка завітала.
Вже з порога з погрозами.
"Я тобі казала, що буде,
а ти все своє твердив,
що буде замало.
А напивсі ти би тріла...."-
Так його пере.
А він каже: "Та я пив,
Ади не бере.."

      

Однорукий бандит (або лохотрон)

Депутатами немало
Прийнято законів,
Лишень нема того,
Би був проти лохотронів.
Тоя маю на увазі
Тоті апарати,
Куда треба по пів гривні
Хлопови кидати.
П'ятдесят копійок кинеш
І маєш надію,
Що зловив уже за хвіст
Заповідну мрію.
Зразу виграти "джек- пот"
Всім навкруг на диво,
На халяву мати гроші
На сто грам і пиво.
Кожний думає
Бим виграв,
Бо то так кортит,
Але в того апарата
Є свій апетит.
Не один свою зарплату
У ту шафу кинув
І пішов ні з чим додому,
Облизавши слину.
А ті хто сі наживає
Від таких клієнтів
Для виграшу залишають
Лишень п'ять процентів.
То ж бо кілько накидати
треба в ту коробку,
аби звідти посипалось
міді хоч на сотку.

      


      

Як дурня женили

Ріс у вдови одинак
Грубий і губатий
Хоч і мав добра чимало,
Та був дурнуватий.
Нікотра в селі з дівок
Його не хотіла.
Так і ходив добрим бильнем,
Як душа без тіла.
Вдова мала поля шмат,
Без ліку худоби.
Не дав господь синкові
Людської подоби...
Його вуйко, татів брат,
Бо той зник безслідно,
Схотів вдові помогти,
Хоч сам і був бідний.
"Ти ж бо знаєш,
я за словом не лізу в кишеню,
хоть на третьому селі,
але його вженю."
Та на радостях налила
Вуйкові чарчину,
Є надія, що пристроїть
Десь - таки дитину.
На м'ясниці запрягли
В бричку пару коней,
І свататись поїхали
Десь за довгі гони.
Надибали перше село,
Розпитали чемно,
Чи є дівки на відданню
Чи блуді даремно.
Добрі люди порадили,
Куда повернути,
І до кого в цій біді
Треба сі звернути.
Із почотом зайшли в хату,
Стали сі хрестити
І належні при цім речі
газдам говорити.
Ніби на них серед поля
Випала пороша,
І що в цьому дворі живе
Дівчина хороша...
Говорили і про князя,
Також про куницю,
Тобто про ту, що в цій хаті
Красуню дівицю...
Раді газди у світлицю
Гостей запросити,
Хліб та сіль прийняли з честю,
Поблагословили,
Потім дурня з старостами
За стіл посадили.
На столі знайшлося все:
І медок -горівка,
І індичка, і калачі,
Ще й кваші бочівка.
Виповіли свати все,
Що мали казати,
Ще випили трохи кваші,
Зачєли співати.
Так рикали, що солому
Ледь з хати не здуло,
Потім спати полягали,
Бо вже пізно було.
Гостям м'ягко постелили,
Бо то так годиться,
Захропіли, лиш дурневі,
Ну ніяк не спиться.
Не цікавить його навіть
Красна наречена,
Лишень хоче тої кваші,
Що так присмачена.
Шмигнув стиха, як сновида,
Як усі поснули, до припічка.
Тихенько відсунув затулу,
Випив добрий черпак кваші,
По бороді - струйка
Аж до пуза потекла,
Ще й черпнув для вуйка.
А староста після кваші
Голубців і вару
Спить на пузі і тихенько
Попускає пару.
Дурень уклєк на коліна,
Стиха вуйка кличе
Та старому у те місце
все черпака тиче:
"Пийте, вуйку, і не дуйте,
то ніц не горєче".
Встали рано вмиватисі,
Пішли до криниці,
А у вуйка на гузиці
мокрі портяниці.
Стало встидно старостові,
Що таке сі стало,
Думав, що від кваші в нього
Клапана прорвало.
Не чекали вже й сніданні
панове- сватове
повтікали геть з села
без будь здорови.
Мали про що в тім
Люди говорити,
А вуйкови відхотілось
Парубка женити.

      

Обікрали

Із гостини газда дибав
Добре напідпитку
Й так сі стало, що знудило
Його коло грєдки.
Всьо викинув в кукурудзу
До дідчої мами
Олів'є з горошком, сало
Лягло ніби рядами.
Витер писок рукавом
І побрів до хати
Так убраний заваливсі
На бомбетлі спати.
Вранці його благовірна
Криком розбудила:
"Вставай борзо, бо у нас
Шкода сі вчинила.
Когут із курми в кукурудзі
Лежать неживими
Йди, заразо, подивисі
Та й щось роби з ними.
Якась сволота потруїла,
Лихо би його взяло,
Йди хоч пір'я обскуби
Аби не пропало."
Курей газда поскуб швидко
Зібрав в мішок пір'ї
І лишив лежати голих
Посеред подвір'ї.
Поки десь шукав роскаль,
Щоби рити яму,
Ті потрохи приходити
Почали до тями.
Пішли потич до корита,
Щоб води попити,
Мов "курчата табака" -
Лишень посолити.
У когута набік гребінь
Синій поваливсі
І не може пригадати,
Де з курми напивсі.
Помутніло в голові
І таке сі стало,
Що від прийманки отої
Пам'ять відібрало.
Де гостився, з ким приймався
Ще трохи кімує,
А хто пірі обібрав
Сі не орінтує.
Би м попірі всі,
То пити не буду довіку.
Ти диви, що та горівка
Робить з чоловіком.
Забиває хлопу баки,
Розум відбирає,
Так що той на другий день
Ніц не пам'ятає...

      

Самостріл

В ніч снігову новорічну,
Як зустріли новий рік,
Біля жінки притулився
Напідпитку чоловік.
Вже хотів на неї ногу
По привичці закидати,
Та ніяк молодший син
Не бажає спати.
Чоловік з сльозою просить
"Я тихенько, любко,
Ти ж бо знаєш як я тебе
Кохаю голубко."
А та ліктем межи ребра
Зі злості штовхнула:
"Що не видиш, що дитина
Мала не заснула?
Зачекай хвилинку - другу
Ще встигнеш до днини,
Та дивися не змайструй
П'ятої дитини".
Чоловік зі злості скинув
Із себе перину
І шмигнув на кухню стиха,
Пролигнувши слину.
Нишком відкрив холодильник,
От життя спартанське...
На полиці запотіле
Надибав "шампанське".
Захотів відкрити стиха,
Щоб жінка не чула,
Лишень здер тоту позлітку
Та не тут то було...
Корок вирвався з шипінням,
Бабахнув у стелю,
Ну а звідти рекошетом
Просто у тарелі.
В хаті знявсь переполох,
Діти сі збудили.
"Що сі стало, де стрілило,
Може когось вбили?"
Лиш найменший, що не спав,
Із печі сі зсунув,
По газдівськи спересердя
В пустий горшок плюнув.
"Мусим тепер сиротами
самі сі лишєти,
бо ви, мамо, не могли
татові вгодити.
Обіцянкам вашим тато,
Мабуть, не повірив,
Не хотіли йому дати,
То він сі застрілив!"

      

У поїзді

Їхав вуйко до Києва
В купейнім вагоні.
Віз для внуків бочку меду,
Огірки солоні.
Трохи бринзи, що для них
Бабці передала, шинку
Та вінок цибулі,
Ще й кавалок сала.
Виклав на свіжу газету
Яїчок макітру,
Солонини накроїв,
Витягнув півлітру.
Заходився обідати,
Випив, як годиться,
Тут у двері постукала
Грізна провідниця.
Привела ще пасажира.
Вуй як подививсі,
То кавалком солонини,
Ледь не подавивсі.
На таке би серед ночи
Не дай Бог натрапив,
Обмочив би портяниці,
Шлях би його трафив.
Чоне, як той каменяр,
Що лиш виліз з груби,
Як кірзовий черевик,
Лиш біліють зуби.
А на шиї в него висит
Маля нестрижене,
Корчит морду і кричит,
Наче навіжене.
Гуцул чемно ніби
Жовнір при рапорті.
Запитавсі:
"Де с так загорів?
На котрім курорті?"
Провідниця біля лоба
Йому пальцем вертить,
Що у нього не всі дома,
Не годен доперти.
"Та це негр!
Стидно, вуйку, про таке не знати,"-
Каже йому провідниця.-
"Мете постіль брати?"
" Ти дивисі, виродилось
отаке погане,
а які тоді у них
місцеві цигани?"
Розмістились пасажири
згідно по плацкарту.
Вуйко негрові налив
За знайомство кварту.
Чорний чемно відмовився
Самогонку пити
І малому заходився
банана лупити.
А то мале волохате,
Скаче по полиці.
Навіть трусів на нім нема,
Лиш блищить гузиці.
Ще на віку вуй не видів
Такої напасти.
Вже до того обнагліло,
Стало сало красти!
Схопить з стола шматок сала
І шмиг на полицу,
Ще й вуйкові показує
Рожеву гузицу.
Негр посварився пальцем:
"Мікі, ноу, ноу!"
Мале стихне на який чєс,
І до сала знову.
Це вже гуцула заїло,
Встає він із лави
І геть не дипломатично
Береться до справи.
"Ти бенькарте волохатий,
тобі що заклало?
Тато, шо тобі казав,
Бис не чіпав сало!"

      

Закордонна подорож

За якоїс то потреби
Чи наглої слави,
До Америки приїхав
Дядько з Прокурави.
Бо отримав запрошені
І шо мав робити,
То брат колис емігрував -
Хотів лпше жити...
Там у брата своя вілла,
І бензоколонка,
А от жінка не із штатів,
А якась японка.
Так шо родичі приймали
І файно гостили.
Ще й тур - шопівську путівку
Для нього купили.
За ціле своє житє
Такого не видів,
І до смерті би не знав,
Якби вдома всидів.
Обігнув чи не півсвіту
По шопівській візі,
Та й у гори сі вернув -
Лейбли на валізі...
Широченний капелюх,
Як в того ковбоя,
І сосідам розказує
про подорож свою.
"А щос, Митрику, там видів?"
газда вперсі в шафу,
схрестив ноги на столи
"Видів'им жирафу"
"І шо тото за тварина?"
"Як собі гадаєш,
то я тобі поясню,
ади, конє маєш?
А то так, братцю, саме,
Лишінь довга шия.
Якби с хотів запрягти,
Врвалася би шлия.
Видів і їхнім полі зебру -
Пасласі в саванні ,
Така файна, тобі скажу,
Як на фотці пані."
"А яке воно із себе,
як то виглядає?"
"То лиш міг би той не знати,
шо конє не має.
Таке саме, як конина,
Лишень полосате,
Я не можу тобі ліпше,
Братцю, описати.
А ще м видів крокодила,
Але то не здібне.
І на конє чи кобилу,
Ну ніц не подібне."
Закурили гості фацки,
Та все сі питают,
Шо там курі у тих штатах,
Шо віпити мают.
"Хоч у брата і своя
є бензоколонка,
а на столі була лише
їхня самогонка.
По тамтешнім називают
Тото тріло - віскі,
Ще японске пив саке -
Добре б'є у мізки..
А дзигари їхні ліпші,
Шо мают то мают,
Поки скурим то, шо жовте -
легкі виїдают.
Ну, а потім трохі легші,
Лиш багато думу,
Так, якби с курив чи "Ватру",
Або палив "Приму"".
Поросходилися гості
Не пізно, до смерку,
Кожний думав про своє,
Про свою Америку.

Глисти

Було це в часи радянські
Ще за комуністів
До лікарні вуйко ніс
Аналіз на глистів.
У коробку від сірників
Поклав, що сказали.
Ще й підписав олівцем,
Щоб чиє впізнали.
А в лікарні довга черга
Сидить в коридорі,
А ті, що сі не вмістили
Чекають надворі.
Та без черги пресі вуйко
З заюшеним писком,
Під очима ліхтарі
Розміром із миску.
Не питає, хто тут крайній,
Нагло стає в позу.
Висмикнути хочу зуба
Навіть без наркозу.
Та черзі всі з зубами,
В всіх свої болячки.
Та й вилетів вуйко відти
З першої подачки.
- Люди добрі, та не бийте,
Я чо напираю,
Пропустіть мене без черги,
Бо я глисти маю.
- Вам не у той кабінет,
І не до зубногою
Вуйко пустив сльозу з ока:
- Ні, спершу до нього.
Най ми пні повитігає,
А вже напослідок,
Буду – каже – я роботи
З глистами порєдок.
Я йшов, люди, ніс аналіз.
І встид говорити,
Попросили бахури
В мене закурити.
Я їм дав по дзигарови,
Та справа така,
А вони ще попросили
Дати сірника.
А мені хіба шкода,
Як люди питают.
Я намацав у кишени –
Дві коробки маю.
Далі встид розповідати,
Як сі хлопці мали.
Хоч самі не прикурили,
Мені добре «дали».
Я ж коробки перепутав,
Не ради користи,
Всунув не ту з сірниками,
А ту, що на глисти.
Так мі бенькарти зіграли,
Розквасили губи,
Напослідок кірзаками
Порівняли зуби.
Пустіт ви мене без черги
Най пні покорчую,
Бо через ті кляті глисти
Я фист зле сі чую.




Образа

    Надоїло Василеві,
    Набридло до дідька,
    Бо не хоче з ним дружити
    Ані одна дівка.
    Докоряє йому мати,
    Хоч тікай із дому,
    Що буде йому ходити
    Досі холостому.
    - Чого ти сі вже не жениш?
    Ніби бандур ходиш.
    Внуків сі не дочекаю…
    У старість заводиш?
    - Мамо, то сусідка Ганька
    мене сі цурає…
    каже, в мене закороткий.
    Ніби вона знає…
    - А язик би її всох!
    Падіж на худобу!
    Кури би їм поздихали!
    Ну, не буде цьому.
    Потягнула до сусідки
    Парубка відразу.
    Не терпіти ж отакої
    Тяжкої образи.
    - Ходи сюда. І клич доньку.
    Бо бесіду маю.
    Я вам ваші язики
    Зараз вкоротаю.
    Одним рухом здерла штани.
    - На, -каже –дивіться
    Та своїми язиками –
    Каже, - подавіться.
    Сусідонька покриласі
    На лице плямами,
    Притулилася до плота,
    Сплеснула руками.
    Отак її підкосило…
    - Ого, ну й дубина.
    А по нему і не скажеш,
    Бо сам як дитина.
    - О і я кажу «ого»,
    То з якого дива
    Твоя Ганька вибаглива
    Й така вередлива?




Гуцульсько – молдаванська коломийка

    Заспіває молдаванин
    З-за кордів – Карпатів.
    Заспіває від душі,
    Бо вміє співати.
    - Капрі єшті лакти нуй
    ой мари май мари.
    Йому гуцул з того боку
    вже відповідає…
    - Шіді ріді ріді дана
    Шід ріді гой є
    Бо як то без бринзі бути
    Таки добре знає.
    - Мой як, брате,козу маєш,
    А молока «нуй»,
    То купи си, хлопе, цапа
    І ніц не бануй.




Як то бути зятем

    Оженився Петро, ніби
    І не дуже рано.
    Тестя татом називає,
    Теще кличе мамо.
    Стараєтьсі догодити
    Жінці і родині,
    Ніц у него не виходить
    Мучитьсі донині.
    Якось здибав приятеля -
    Вчилися у школі.
    То той йому пояснив,
    Як жити у волі.
    дотримуючись буквально
    Дружньої поради
    Вчинив Петро так, як друг
    На вчора нарадив.
    Добре випив,
    Зайшов в хату,
    Файно сі примірив
    І на жінку із тещею
    Моцно сі завірив.
    - Зарубай на носі, жінко,
    І ти. Її мати.
    Що тепер по черзі буду
    З однов із вас спати.
    А тесть і так на дижурстві
    Всю ніч пропадає,
    Так що буде всьо то файно
    Най ніхто не знає.
    А як тиждень в календарі
    Аж сім днів має,
    То порівну поділити
    Сі не получає.
    Тобі, жінко, лиш три ночі
    На секс виділяю,
    Ну ф тещу то всьо решта
    На тижневи маю.
    Жінку ніби яка муха
    Шалена вкусила.
    - Та то є несправедливо!-
    Аж заголосила.
    - Я ж бо твоя шлюбна жінка,
    А мама – лиш теща.
    Стара собі у долоні
    Від радості плеще.
    - Тихо, донько, не репетуй,
    Нема шо сі дути.
    Петро – газда, як він скаже,
    То так має бути.




Кролики

    На Хрещатику машин
    Так,що ніде стати.
    Де вже сі на запорожці
    У той потік пхати.
    І напевно випадково
    Н з свої охоти
    В’їхав дядько на горбатім
    В мерседес шістьсотий.
    З мерса вийшли троє крутих
    Пики, мов томати,
    Наставили на старого
    Чорні автомати.
    - Вилізай з консерви, дєд,
    Ану вгору лапки.
    Тобі круто не повезло,
    Ти попав на бабки.
    Дід лякатися стрижених
    Навіть і не думав.
    - Без базару,пацани,
    Називайте суму.
    - Дєд, ти що припух в натурі,
    Чим будеш платити?
    Закопаємо в асфальт
    Вже тобі не жити.
    Насилу змогли багажника
    В запорі відкрити.
    Дід в великій синій торбі
    Став нащос сі рити.
    Крутих на сміх розібрало
    - Ну, блін і умора.
    Як ти їхав, старий пень?
    Тут нема мотора.
    Та полізли в них на лоба
    Чорні окуляри,
    Бо дістав дідусь із торби
    Пачками доляри.
    - Ну ти, дєд, крутий внатурі.
    Звідки табло маєш,
    Де фришуєш, може
    Кабак чи маркет тримаєш?
    - Та я, хлопці, на пенсії,
    Кручусі, як можу,
    То у себе на фазенді
    Кроликів розвожу.
    - Ану сідай в тачку дєд.
    Їдемо – покажеш.
    Але знай – тобі кранти,
    Як неправду кажеш.
    Під’їхали до обійстя,
    От холєрча мама,
    Відкриласі триметрова
    Металічна брама.
    А за брамов дім високий,
    Басейн з лебедями,
    Охорони з прислугою
    До дідьчої мами.
    Дід гостинно запросив:
    - Ну прошу, заходьте.
    Охороні же сказав:
    - Ось привіз – «розводьте»!



Не той

    Тягне доньку за рукав
    Мотря до сусіди,
    Хоч божилась, що до неї
    Й на поріг не піде.
    -Слухай-но сюда, газдине,
    Але сядь на лаву,
    Бо з доньков до тебе маєм
    Ми нагальну справу.
    Так виходить, мабуть скоро
    Станемо сватами.
    Так що поріж свої гуси
    До дідьчої мами.
    Рихтуй також подушки
    Та набий перину,
    Бо твій син моїй Марійці
    Уклепав дитину!
    А ця хлопця та по вусі:
    -Вилупку шмаркатий,
    Ще с не впірівсі,
    А вже береш приклад з тата!
    Від тепер терпіти маю
    Від людей наруги…
    А сусідка: - То не цей,
    То Ганнусю другий…
    Цей ще, дійсно, замалий
    А той в тебе старший.
    Так що, як поляки кажут,
    Прошем грайте марші.
    Ти спочатку розберися.
    Бо то так негоже.
    Гані лиш зітхнула злегка…
    - Ну той старший - МОЖЕ!



Пора

    За вечерев чоловік
    Книдлі наминає.
    Та на доньку і на жінку
    Скоса поглядає.
    Донька вдаласі у маму -
    Молоко із кров'ю.
    Лиш позаздрити вартує
    Такому здоров'ю.
    Все у мами вспадкувала -
    Фігуру і груди.
    Ото, кажут, ладна жінка
    Незабаром буде.
    Донька встала з-за стола,
    Смикнула спідницю,
    І пішла собі, як пава,
    У свою світлицю.
    Батько лижку облизав,
    Чинно взявся в боки.
    - Нагадай - но мені, жінко,
    Кілько Ганьці років?
    А та каже: Порахуй,
    Бо сам мав би знати.
    Що, не можеш, дурню,
    Це порахувати.
    Чоловік на жінку очі
    Витріщив широкі.
    - Я й сам бачу, що пора…
    Але кілько років?



Собака

По широкій магістралі
Мчать машини різні.
На обочині з «радаром»
Гаїшники грізні.
Пишуть акти табло косять
Строго, без упину,
То ж штрафують водіїв
За любу провину.
По ті трасі летів Лексус
Чорний. Як ворона.
А за ним на трьох Фордах
Його охорона.
Таких краще не спиняти,
Бо й так сі не спині,
Дідько знає. Хто там їде
У тотій машині.
Та молодший з гаїшників
За палицю смикнув
І Лексусу просто в рило
Того жезла тикнув.
Заскрипіли тонко гальма,
Аж запахло гумов
Та з машини виходити
Ніхто й не думав.
Сержант вже сі гірко каяв,
Що круті спинились,
Бо з таких нічо не візьмеш,
Хоть би й провинився.
Тут відкрились чорні двері
У заднього Форда,
Показалась здоровенна
Поголена морда.
- Ну що, менти, стоїте,
Поправляйте шапки,
Я не понял, то кому
Із нас нужни бабкі.
Гонорово похрустів
Пачкою долярів
Із презирством зиркнув
Поверх чорних окулярів.
Витяг декілька банкнот
І тому ментові
Із ухмилкою на пиці
Кинув наче псові –
- На собака.
Поки сержант стояв стовпом
Із відкритим ротом,
Чорний екскорт, наче привид,
Зник за поворотом.
Страж порядку підняв гроші,
Випрямивши спину,
Перебігши осьому,
Пірнув у машину.
Офіцер сидів спереду,
Відкинувши крісло,
- Скільки вкосив,-
у сержанта запитався грізно.
- Три по десять, у долярах,-
Мовив неборака, -
- Ще й навздогін крутий сказав
«на візьми, собака».
- Розумієш, - мовив старший, -
Тут така фігня..
Я – собака, а ти – ще щеня!



Мудрий Рабе

Йшов до Рабе
Старий Мойша,
Поправляв ярмулку,
Жалітися на житє,
На тещу, на Сурку.
І на діти, що шмаркаті
До псячої мами
У маленькій старій хаті
вютсі під ногами.

Може, даст йому яку
Розумну пораду,
Бо обсіли жида злидні
спереду і ззаду.
- Ай, вей, Рабе така біда,
нема де сі діти.
Хата мала,
В хаті теща, жінка,
Дрібні діти.

Рабин пейса покрутив,
Став читати Тору,
Потім схрестив важно руки,
Підняв очі вгору.
Далі мовив:
- Слухай, Мойшо,
Що маю казати.
Маєш гроші, купи козу,
Заведи до хати.
А до мен у собуту знову завітаєш
І розкажеш як жиєсі,
Як тепер сі маєш.

В ту суботу ішов Мойша
Вже не за порадів,
А з претензієв до Рабе,
Що пусте нарадив.

Рабін знову відкрив Тору.
Водив худим пальцем,
Крутив довгі чорні пейса,
Мов змащені смальцем.
Далі мовив: - Чуєеш, Мойшо,
Виломи лозу,
І вижени з свої хати
Ототу козу.

Прийдеш знову у суботу
Як склеп сі відкриє
І розкажеш, як сі маєш,
Як тобі сі жиє.

Мов на крилах летів Мойша
Там тої суботи,
Нас для Рабе чорну курку
З власної охоти. Вже з порога хвалив Рабе,
Кланявся всіяко,
Просив взяти ситу курку
Рабина в подяку.

Старий Рабе чорній курці
Подув попід крила –
Чи вгодована, чи жовта,
Аби сі зварила…
А Мойша сі нахвалитись
Рабину не може,
Як то йому житє гоже,
Мов в очєх сі розвидніло,
Що тут говорити –
В хаті тільки жінка, теща,
І шмаркаті діти.
Знайшов рабе правду божу
У його зізнаннях –
Все і цім життю визначається
Тільки в порівняннях.



Туберкульозник

Зупинив даїшник строгий
Водія славути.
І відразу наказав
У трубку подути.
А той чув за собов гріх,
Так як був «під мухов»,
То скрутив у трубку сотню
І в неї подмухав.
В даїшника заголілись
Від захвату очі,
Бо всі знають що ДАЇ
До грошей охочі.
- ану дунь іще разок,
Не ясно відразу…
Водій скрутив купюру.
Виконав наказу.
Та в кишені із грошей
Нічо не знайшлосі,
То скрутив десятку в трубку,
Бо то також гроші.
І протягнув даїшнику.
Той аж помінивсі.
І відразу на лице
червоним зробивсі.
- Дуй як перший раз подув.
Чого сі встидаєш?
А то дуєш, ніби астму
Чи сухоти маєш!




Про керівництво

Так на світі повелося,
І так вже ведесі,
Твердять люди,
Що рибина з голови псуєсі.
Заперечень тут немає,
Бо то істина проста –
З голови псується риба,
Але чистять із хвоста.
Опростовувати марно,
Що твердять в народі.
Переконуємся в тім
На нашім заводі.
Дуже специфічно пахне
Наше виробництво.
На цім фоні розповім
Вам про керівництво.
На планьорку кожен ранок
Директор скликає.
За америку розкаже,
Про план запитає,
Кілько видано продукту,
Чи порядок в змінах.
Сидять тихо інженери,
Мов німці на мінах.
Чи язики пролигнули?
Бо кожен про себе.
І вже їм ні електродів,
Ні шрубів не треба.
Що обладнання старе
Не скажуть тепер.
І на цьому завершують
Своє ППР.
Бо відкрити рота їм,
Нехай бог боронить,
На заводі не сиділо б
Жодної ворони.
Так їх може наш директор
Файно причесати,
Ще й заставить бригадирів
Роботу писати.
Кілько шрубів закручено,
Пасків натігнено?
І о котрій то годині
Було все зроблено?
По обіді інженери
Десь усі зникають.
Мотивують, що багато
Писанини мають.
Гудить цілий другий поверх
Від тої писанини,
Потім у них перекур –
Так, на дві години.
А годині о четвертій
За Київським часом
Повилазять, як з вулика,
І п’яненьким басом
Зачинають керувати
По другому разу,
Так, що їх порозуміти
Можна не відразу.
На роботі оковиту
Пити справа глупа.
Потім дехто на вокзалі
Обнімає слупа.
Цілий тиждень сидит дома
Й зализує рани –
Ще не дай бог
Хто побачить
До курвої мами.
Бо пронюхають, на сміх
Піднімуть негайно,
А він вуйко вже в літах,
То йому нефайно.
Другий п’яним на машині
Збив мотоцикліста.
Місяцями до лікарні
Возив пити – їсти.
Не скупився ні на що -
На фрукти чи каву,
Аби лишень потерпілий
Не писав заяву.
То чого тоді хотіти
Від того трудяги,
Як так гречно поводяться
Вищі роботяги?
Зате, щ оя описав
Цього інцидента,
Позбудуся преміальних
І коефіцієнта.
Можу навіть і втратити
На фірмі роботу,
Як їх візьме за живе,
Бо кому охота,
Коли хтось тобі сміття
Виносить із хати?
Адже себе у цім творі
Мусять упізнати.



Перестрахувався

Оженились молодята.
Жили небагато,
Бо мешкати перейшли
У дідову хату.
Старий дідо бородатий
Жив в селі при боці.
Ще був дужий і моторний
На сотому році.
Міг і дошку упилити,
І забити цвяха.
Приїхала якось в гості
З міста його сваха.
Кому сваха,
А кому і любима теща.
Зайшла в хату і язиком
Без упину плеще.
Все норовить обсудити
І двір, і худобу.
Їй усе тут є не так,
Все не до вподоби.
Ади, хата не білена,
Не фарбований паркан.
На все має свою думку,
На все в неї план.
- Купи, донько, відро вапна
та побілим хату.
Ти газдині чи зачуха?
Мала б сі встидати!
Та купила те білило
У якоїс тітки.
І на лихо позабула
Прикупити щітки.
І журитсі, що нема чим
Стіни побілити.
Бачить – в діда борода.
Як би поголити?
Втяла шматок бороди,
Зав’язала нитков.
І зробила для побілки
непогану щітку.
Та невдовзі і паркан
Треба фарбувати.
Бере фарбу.
Лиш не стала
Пензель купувати.
В діда ще лишились вуса
Окрім бороди.
Не пасують ані трохи –
Встригла до біди.
Знову шнурком замотала
І щось на зразок
Вийшов файний сірий пензель,
Чи то помазок.
За якийсь недовгий час
Теща, мов короста,
Завітала знов неждано
До діточок в гості.
Приїхала автобусом
Ближче до обіду
І здибала на зупинці
Дідову сусіду.
Та, немов стара сорока,
Крику наробила
І новину їй негайно
Таку уповіла.
- Біжіть та врятуйте свата,
Бо дім всиротіє.
От заліз на дуба дід,
А злізти не вміє.
Сват, обнявши грубий стовбур,
Ніби та вивірка
Сидить на товстезнім дубі
Ще від понеділка.
- Ви що, свату, геть здуріли,
Залізли на дуба…
Що вам розум вивітрило
З – під сивого чуба?
- Я себе рятую тут.
І назад не злізу.
Хоть би мене і пекли
Гарячим залізом.
Внука блінчиків схотіла –
Ось у цім причина ця.
А у хаті не знайшлося,
На зло, жодного яйця.



Поради старого кравця

Ніколи не було секретом,
Скажем поміж нами,
Що євреї завжди були
Файними майстрами.
Чи годинник зрихтувати,
Чи костюм пошити,
Кращих майстрів відпитати
Нема чо й ходити.
Тут тебе й обслужі гарно,
І дадут пораду,
Чемно зміряє тебе
Жид спереду й ззаду.
Який підклад до жилетки,
Як рукави шити,
І у ліво чи направо
Матню розмістити.
Костюм шиють не на день.
Тут не можна живо.
Кожна деталь має вагу –
Все у нім важливо.
Я ж понехтував порадів
І махнув рукою,
То ж замовив собі смокінг
Вільного покрою.
Лишень вбравсі до роботи,
Тут мене як знудить.
Ще й на лихо, ніби струмом,
Руки – ноги крутить.
Я сі спудив, й до дохтора:
- Що зі мнов сі діє?
А він збадав і говорит:
- Вам яйце мішає!
У лікарню необхідно
Вам нашу лягати
І чим швидше під наркозом
Яйце відрубати.
Тож згодився я на все,
Що вже мав робити,
Бо подумав, що й з одним
Мож у світі жити.
Як скінчилосі больничне –
Знову до роботи
Наріндивсі я в костюм
З власної охоти.
І як мене стелепало,
Знов в жулудку нудит,
І як вперше та біда –
Руки-ноги крутит!
Я в лікарню до хірурга:
- Що робити маю?
А той мене, як ножем,
Діагнозом крає:
- Як хочете, але вам
І друге мішає!
За півроку я з лікарні
Вийшов, мов жердина,
Вже й без другого яйця
Лиха ми година.
Старий костюм на мені висит,
Ніби на вішаку,
Бо тут мене скайстрували,
Ще й скололи сраку.
Новий шити знов до жида,
А той став питати:
- На котрий бік вам матню
- Будем пришивати?
- - Та мені вже без різниці»
Жид став говорити:
- То важливо, навіть дуже, як матню пришити,
Бо пошиєш аби-як –
Так клієнта знудит,
А ще гірше – йому руки
Або ноги крутит!




Меню

Якось з моїм начальником,
Будучи в конторі,
Стоїмо собі і курим
В пустім коридорі.
А тут, ніби грім із неба
Чи стук серед ночі,
По паркеті застукали
Каблучки жіночі.
Секретарка, як та модель,
Пливла коридором,
Тут відразу позбулось
Про що ми говорим.
Ніжки, точно балясини
Із бука точені,
Рум’яненькі повні щічки
Ямков позначені.
Спідничина коротенька-
Як їй то не встидно,
Ну не тільки ягодиці,
Піднебіні видно.
Шеф забув, що я стою
В нього за плечима,
Секретарку оглядав
Ласими очима.
Тут я, мабуть, з ним повівся,
Може, трохи й грубо,
Бо подав йому хустину
Аби витер губи.
Бо від того видовища
Мій прямий начальник
Аж пустив із рота слину,
Закипів, як чайник.
Ті короткі спідниці,
То є чиста кара,
Але, вуйку, оближися,
То тобі не пара!
Не образив я його,
Чого вже тут критись,
Не молодий, а все в той бік
Кортить подивитись
На таку уже ні грошей,
Ні сили не маєш,
І на щось суттєво більше
Сі не сподіваєш.
Ситуацію таку
Я по собі знаю,
Бо і сам уже не «їм»,
Лиш «меню читаю».



Скрипка й бас

На весілля один раз
Збиралися скрипка й бас.
Скрипка добрий гумор мала,
Вигріваючи, співала:
- Будем їсти, будем пити,
Будемо ся веселити.
- Ніц не буде. Ніц не буде,
Як скупі попадуть люди.
Так було уже не раз, -
Монотонно гудів бас.
І на їхні негаразди
Попалися скупі газди.
Повертаючись з весілля,
З негостинного подвір’я
Тужно скрипка завивала
І уже таке співала:
- Ой не їли, і не пили,
Лишень гостей веселили,
Бо скупі попались люди.
- А я казав, що так буде, -
Твердив своє товстий бас,
Попереджував я вас.



Про ціни

Під церквою після служби
У гожу неділю
Чинно газди проти сонця
На лаві сиділи.
Попускали димок з рота
Та стрісали попіл,
Ділилисі один з одним,
Хто який мав клопіт.
Що знов ціни підскочили…
Як цим сі мирити?
Скоро вже хлоп не матиме,
За що й закурити!
- Ти шо, Мире, зараз куриш,
Шо так доста диму?
Газда сплюнув поміж ноги:
- Та поки що «Приму».
- А підскочит знов ціна,
То шо меш палити?
- Мабуть, «Ватру», та дешевша, бо шо вже робити?
- Ну а «Ватра» здорожіє,
Як тоді даш раду?
- Ади піду і вночи
Спалю сіліраду!



Експеримент

Боротьба з алкоголізмом –
Всенародна справа.
Для учених, то є тема
Пильна і цікава.
Як впливає оковита
На людську свідомість-
Для суспільства
Цей факт має
Серйозну вагомість.
Відділивши від тверезих,
П’яний контингент,
Проводили в інституті
Цей експеримент.
За тим дійством
Слідкувати буде вся країна.
Посадили поруч з п’яним
В клітку бабуїна.
І обрікши цих двох осіб
На суху дієту,
На кожного заповнили
Окрему анкету.
За еталон вчені мали
Дарвіна доктрину,
Що створила праця з мавпи
Розумну людину.
За приманку бабуїну
Слугували фрукти,
Для п’яниці підвішені
Спиртові продукти.
Закріплені для кожного
В місцях недоступних
Під наглядом лаборантів
Строгих, непідступних.
Піддослідні двоє разом
Зачали скакати –
Кожен з них хотів найшвидше
Свій продукт дістати.
Алкоголік зажурено
Дивився на чвертку,
А бабуїн за той час
Знайшов довгу жердку,
Акуратно, ніби стрілу
Баштового крана,
Підняв її і спокійно
Досягнув банана.
З комісії пиякові кричать:
- Шо з тобою?
Ти людина! Розум маєш!
Думай головою!
Але він лиш задер очі
Благальні до неба:
- Шо тут думати, коли
Тут скакати треба…
Так руйнує алкоголь
Мозкові клітини,
Що невдовзі дурну мавпу
Робить із людини.



Притча про землю

Сотворив Бог землю нашу
З усіма дивами.
Заселив святу та чисту
Різними звір’ями.
Відділив від моря сушу
І в земній утробі
Рід людський зачав з Адама
По своїй подобі.
Дав йому у пару жінку,
Що Євою звалась,
Сотворивши її з ребра,
Що в Адама взялось.
І почався рід людський
Від першої пари,
Закинутий на землицю
За Божої кари.
Та почались злії чвари
За ліс, за худобу,
Бо затаїв брат на брата
І заздрість, і злобу.
Щоби людство приструнити
І вже помирити,
Постановив цар небесний
Усіх поділити.
Зібрав старших з усіх націй,
Вручив по коневі,
В такий наказ віддав
Кожному вождеві:
- Кому скільки землі треба,
Хай собі відмірить,
На чуже не зазіхає,
Коли в Бога вірить!
Скакав німець на коні,
Поки сонце сіло,
На кінець сказав «Генух»,
Бо вже надоїло.
Японцеві коня, мабуть,
Хтось таки наврочив,
Бо з розбігу на острови
Сердешний заскочив.
Італієць вибрав чобіт,
Що вперсі у море,
І у Римі став мешкати.
Так притча говорить.
Француз довго не скакав.
Бо на шо сі звабив?
Зліз з коня і у болоті
Став ловити жабів.
Москаль гнався доки зовсім
Не змучив коняку.
За Урал аж до Сибіру
Загнав небораку.
Українцеві зісталась
Несідлана шкапа,
Бо вже була позначена
Прапорцями мапа.
То ж скакав, загнав шкапину,
Потім біг щодуху,
Задихавсі, по пластунськи
Повз в глині по вуха.
Сили стали покидати,
Вже ледве говорит,
Скинув шапку, вперед кинув:
- Це на помідори!



Образився

    Вовк, Хом’як, Ведмідь та Лис –
    Вся лісна бригада –
    Ранком Зайця проводжали
    На олімпіаду.
    До Японії зібрався
    Їхати вухатий,
    Бо найкращий був бігун
    І мастак стрибати.
    Через місяць медалями
    Весь чисто обвішаний
    У японськім капелюсі
    На саке помішаний
    В ліс предвічний
    Повернувся Заєць-чемпіон.
    Подарунків навозив
    Ледве не вагон.
    На нім біле кімоно
    Із паском широким.
    Зустрічали його звірі
    Солідно, нівроку.
    -Здоров був, вухатий брате, -
    Мовив Вовк зубатий, -
    То як з’їздив, скільки призів
    Зміг завоювати?
    Заєць зігнув в дугу спину
    В японськім поклоні
    І докупи притулив
    Мохнаті долоні.
    Та до вовка: - Вова-сан,
    Ти тут не мудруй,
    У Японії мене
    Звали чемно «Зуй».
    - Добре, - мовив Лис хвостатий, -
    Скажи не в обіду,
    То як зватимуть мене,
    Як туди поїду?
    - Ти як хочеш, Лисе –сан,
    Так собі міркуй,
    А в Японії тебе
    Назвали би «Луй».
    «Вуєм» звали б самураї
    Вовка –забіяку,
    А ведмедя, мабуть, «Муєм»
    Кликав би всіякий.
    Тут чомусь Хом’як на звірів
    Затаїв образу:
    - В Японію не поїду! –
    Заявив відразу.
    
    
    

    Так Вася?

      На ріці в погожу днину
      В тіні розлогих верболозів
      На бережку старий рибак сидів,
      Застигши в нерухомій позі.
      Насунутий на очі бриль з соломи.
      В губах давно погашений бичок.
      Мов під гіпнозом мавки річкової,
      Очима жадібно вдивлявся в поплавок.
      Тремтіли в очереті бабки сині
      І комарі про щось пищали про своє.
      Рибак зажурено попльовував у воду
      І тихо лаявся: «Зараза не клює».
      Прийдеться впорожні ти додому
      І терпіти насмішки свої баби,
      А тут на беріжок одна за однов
      З намулу повилазили дві жаби.
      Цвірінькали у вербах горобці,
      Бо і у них свої проблеми є.
      Одна із жаб на жабокричі мові
      Прпротяжно поцікавилась: «Клює?»
      він їй нічого і не відповів.
      Лишень сердито сплюнув слину.
      А жаба вилізла на берег із води
      І поруч з рибаком усілась на купину.
      А друга теж, амфібія пульката,
      Беручи приклад з своєї подруги
      Так само поцікавилась: «Клює?»,
      Заквакавши на всі жабині груди.
      Тут та, яка обсохла вже на сонці,
      І так поважно поруч з рибаком сиділа,
      Недбало квакнула: «Ні, не клює, так, Вася
      І взагалі, яке тобі до цього діло?»
      Отак буває, хоч і сам він жаба отака
      І не давно із твані на сухе забрався,
      Вже корчить з себе в повнім смислі затока,
      Як з кимось з знатних покомпанувався.
      
      
      
      

      Пожартували

        Виліз гуцул на смереку
        Нарубати гілля –
        Мав на браму вінок класти,
        Бо в сина весілля.
        Так із низу доверху
        Дерево підчисти,
        Що смерека, ніби жердка,
        Стала чисто лисов.
        А злізти як, як не стирчит
        З стовбура ні глиці?
        Так сі спудив,що зі страху
        Затряслися лиці.
        Тоді у крик – гей, рятуйте!
        Може, хто почує?
        Бо виходить, що не дай Бог,
        Тут і заночує.
        На й’го щісті лісоруби
        рубали ворині,
        і вивозили із лісу,
        завидка, при днині.
        То й зачули тоті крик,
        Що хтос там волає.
        Думали, що може дик
        Когось задирає.
        А як знайшли бідолаху,
        Ото було сміху.
        І зробили збитки з ним
        Собі на утіху.
        Кинули йому курман
        Аби вперезавсі
        І зажмурив моцно очи,
        Щоби не боявся.
        А самі за другий кінець
        Дружно потягнули.
        Так сі гепнув гуцул в ріщі,
        Аж ребра загули.
        І шо сказав не повторю,
        Бо то непоштиво.
        А один із лісорубів
        Тільки стис плечима:
        «Дивно, на тім тижні ми так кума
        З криниці тягнули,
        Тоді вийшло усе файно,
        А ви що, не чули?».
        
        

        Рідня

          Два залізничники під добров мухов
          Повзли по колійовім полотну.
          Обмили так зарплату лапайдухи,
          Що їх страшенно хилило до сну.
          При місяці лиш ґудзики блищали
          На залоєній в шмірі уніформі
          І вже не знати кольору якого
          На них були бушлати, донедавна чорні.
          - Послухай, а куди ми, друже йдем?
          - Я вже тобі казав – ідем до свата.
          - А чо такі низькі перила, га?
          І сходів до чорта багато!
          - Чого, чого… Я відки знаю?
          Набудували, що не розбереш.
          Чекай, заїдем. Ліфт нас доганяє.
          А то, я бачу,сам ти не дійдеш.
          На щастя стрілка вліво повернула.
          І їх також наліво потягло.
          На цей раз лихо бідолахів обминуло.
          Скінчилося дорожне полотно.
          - Ти говорив, що сват живе близенько!
          - А чорт нас смикнув перти навправці!
          Дивися, що це? Сходи сі скінчили.
          - Що, вже прийшли? Ми що у тупіці?
          Вздовж полотна лежала у багнюці
          Здорова відгодована свиня.
          Один із забулдиг її намацав
          І крикнув радісно: - Рідня!
          Ну точно наш!
          Гей, де ти там? Скоріше
          Крути поршнями і повзи сюди.
          Ще гірше, аніж ми, напився.
          Помацай – ґудзики у два ряди!
          
                
    При використанні матеріалів сайту чи їх частин посилання на сайт обов'язкове
    © 2010 Mariana Stefak
    ------------zcO0AORBj0qrXwH7Bll6sh--