Про автора


Народився 15 квітня 1962 року в сім'ї Дячука Михайла Петровича та Ганни Юрківни в селі Кулачківці, на той час Гвіздецького району (тепер Снятинського). Батьки обоє працювали в колгоспі "Галана". Жили досить бідно - в однокімнатній хатині, що над глибоким яром. Який люди чомусь прозвали "Гуркалом". Дитинство пройшло в цьому мальовничому кутку, часто під наглядом добрих сусідів Завалюків Івана та Олени. Допомагала у вихованні і хрещена мама - Григорчак Катерина.




В 1969 році пішов у перший клас Кулачківської середньої школи, яку й закінчив у 1977 році. Отримав атестат про восьмирічну освіту. Під час навчання в школі дописував до районної газети. Першими творами були невеличкі замітки пр осільське життя, життя школи. В цій же газеті побачили світ і перші проби поетичного пера. Нестачу заннь і поетичного досвіду черпав в творах остапа Вишні, Павла Глазового та Тараса Шевченка. "Кобзар" Шевченка був завжди улюбленою книгою. Регулярно перечитував журнал "Перець", який тобі виписувала чи не кожна сім'я. В 1977 році поступив в Коломийське ПТУ, на навчання зварювальної справи. Мальовниче місто Коломия, нові враження, нові друзі... Та не покидав дружби і з сільськими хлопцями.



Найближчим другом, на якого рівнявся в спробах пера був і залишився Буджак Михайло Васильович, нині збирач казок, прислів'їв та приказок.



Після закінчення КПТУ працював на Коломийському ДОЗі електрозварником в цеху нестандартного обладнання.



В 1978 році тяжка втрата - смерть матері... Залишились втрьох з молодшим братом Іваном та татом. На плечі ліг тягар піклування про брата і батька, який зовсім обезсилів від горя. Незважаючи на сирітство, в 1980 році був призваний до лав армії.



Спочатку служив в учбовому полку в Новоселиці Новголодської області, потім - в Ленінград на Дврцовій площі в Штабі ВВС округу, в комендантському полку.





Закінчив службу в травні 1982 року, повернувся до батьківської хати... Тоді ж доля звела з молодою дівчиною з сусіднього села Балинці - Пашанюк Галиною Петрівною. 11серпня 1984 року відгуляли весілля, чрез два роки народилась дочка Мар'янка, а ще через два - син Володя.



Влаштувався на роботу на Загайпільський сірчаний рудник, де пропрацював електрозварником 12 років.В 1994 році спробував свої сили в будівництві газопроводів, маючи на той час досить високу кваліфікацію. Сходинка за сходинкою п ослужбовій драбині привела до обласног оцетрву в місто Івано - Франківськ. Працював в ТзОВ "Пластбуд"б на газопроводах в Городниці, Ланчині, Рунгорах, Іваниківці, Підвербцях та інших.У вільний від роботи час розважав бригаду своїми гуморесками. Так з'явились гуморески "Гуцул - газовик", "Невдалі путани", "Гуманітарка" та інші.


При використанні матеріалів сайту чи їх частин посилання на сайт обов'язкове
© 2010 Mariana Stefak